Дуже любив свою сім'ю та життя. Справжній патріот України. По життю був дуже відповідальним ,працьовитим та дисциплінованим. Все своє усвідомлене життя військовий. Надійна опора та підримка для сім'ї ,близьких ,друзів. Завжди чуйна , добра та світла людина. Найкращий чоловік та батько.

Миколаївська обл. , с. Мигія.

Люшенко Леонід Федорович , Люшенко Любов Прокопівна

Кар'єра військового почалась ще з 17 років. 1992 року проходив срочну службу в НГУ , де 25.06.1992 року виповнилося 18 років при сдачі "марш бросок" . Це запам'яталось на все життя. Срочна служба тривала до 1994 року. Рішення бути військовим ніколи не підпадала під сумнів. З 1995 року по 1999 рік служив у Внутрішніх військах МВС України. З 2000 року перевівся у склад Повітряних сил України до 160ї ЗРБр. , де рахується дотепер. Військовий понад 30 років , 23 роки з них в силах ППО. Заробив чимало грамот ,медалей та нагород.

Залишилась військова дружина Ганна , 2 доньки Іванна та Лідія. Люблячі дівчата ,які втратили більш ніж коханого чоловіка та батька.

Завжди у вільний час від служби був із сім'єю. Дуже любив дізнаватись і вчитись чомусь новому. "Робота на роботі , дім це дім" - так завжди казав. Любив робити своїми руками .Дуже працьовита людина. Його відпочинок -це щось зробити. Завжди у русі ,завжди щось будує, приводить до ладу , малює ,допомагає. Не було ні одного вихідного дня ,щоб щось ним не зробилось. Справжній хазяїн. Збереглися пам'ятні речі зроблені власноруч. Дуже гарно малював. Займався спортом та підтримував себе у фізичній формі ,навіть не дивлячись на перешкоди у житті. Завжди казав : "Себе відчуваю ніби мені 25" .Приділяв дуже багато уваги своїм дівчатам , завжди все для сім'ї. Є татуювання присвячене родині "Сім'я понад усе". Не дивлячись на тяжкі ситуації у житті ,постійно посмішка і віра у найкраще. Спокійний, розсудливий та відповідальний у всьому чоловік. Мабуть ніхто так не любив життя ,як він. Любив подорожувати на власному авто. Завжди думав залишити щось після себе. Посадив дерева ,одне з яких є яворина. Бажав ,щоб дивилися на це дерево і згадували про нього. Мріяв про здійснення здійснених мрій , про онуків та мирне життя.

Приймав участь у зоні ООС.

Війна застала на межі Миколаївської та одеської областей , де декілька тижнів до початку перебував на бойовому чергуванні. В першу добу з військовою дружиною роз'їхались по різним напрямкам захисту .За 26 років подружнього життя -це стало вперше ,коли фізично перестали бути поряд. Останні 10 років разом служили в одному підрозділі. Перший повітряний бій зустрів також на межі областей , а далі рух тільки вперед в одному напрямку ,на той час в один із самих запеклих. Перші тижні не було часу на їжу ,або її зовсім не було. Зв'язок дуже рідко тільки на пару хвилин ,щоб сказати ,що живий ,що кохає. Нескінчені безсонні ночі до останнього. Постійні бої ,постійні переїзди. Для ППО по іншому виглядає межа та бій з ворогом. Приймав участь у звільненні Миколаївщини ,а далі в її обороні. Останні місяці життя бої стали запеклішими та інтенсивнішими , вдень і вночі. Хлопці не мали часу на таку просту річ ,як сон. Постійна робота в будь-яку пору та в будь-яку погоду. Під час боїв отримав дві контузії. Казав :" Здоров'я поправлю після перемоги." Останню довгоочікувану відпустку провів разом із дружиною та доньками. Навіть з військовою дружиною не було змоги бачитись , не дивлячись на те ,що знаходяться в одному підрозділі.