Національна гвардія України
Відзнаки та нагороди
Біографія
Останній бій
На жаль, за 10 років з моменту боїв в Іловайську, так і не вдалось встановити точну хронологію, яка призвела до загибелі Едуарда. Мати захисника розповідає, що вона дійшла до того моменту, як її син посадив на військову машину Сашка (побратима). Тоді місця вже не було, тож сам Едуард сказав побратимам, що поїде на наступному авто. З того моменту його більше ніхто не бачив. Жанна (мати) запитувала всіх, хто вижив, чи бачили вони його хоча б серед загиблих, і всі відповідали, що ні. Були відомості, що Едуард сів у білу газель. Казали, що коли проїжджали, бачили, як вона горіла. Але ніхто не може бути впевненим, що це була саме ця газель. Тому мати дуже довго шукала сина й вірила, що він живий. Врешті, за результатами ДНК, підтвердився збіг… Захисникові було 23 роки. “Хоча, я памʼятаю, як дивилась фото, щоб упізнати сина, то це була не біла газель, а велика солдатська машина. Але насправді ж, там навіть опис тіла, елементи одягу – нічого не підходить. Я дуже довго заперечувала цей факт. Але експертиза ДНК все підтвердила, хоч і не з першого разу”, – розповідає мати захисника. 16 жовтня 2014 року Едуард був тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі, як невпізнаний герой. Згодом, ідентифікований за результатами ДНК та визнаний загиблим слідчими органами, про що складено відповідну постанову.
с. Червоносільське, Амвросіївський район, Донецька область.
Україна