Максим Жидков народився 04 червня 1979 року в місті Луцьку.

Мама - Валентина Жидкова, тато - Михайло Жидков.

Максим ріс добрим і допитливим хлопцем, надзвичайно мудрим, розумним, чітким у словах та діях, справедливим, цілеспрямованим. Рідних братів та сестер не мав.

З 1985 по 1996 рр. навчався в загальноосвітній школі № 5 міста Луцька.

Після закінчення школи вступив у Волинський державний університет імені Лесі Українки, який закінчив 2002 року, отримавши диплом за спеціальністю «Практична психологія» та здобувши кваліфікацію практичного психолога, викладача соціальних дисциплін.

Шлях Максима як воїна розпочався 2016 року. 12 травня 2016 року він підписує контракт на службу в АТО (ООС), де служив до 2018 року. Обіймав посаду кулеметника аеромобільного десантного відділення аеромобільного десантного взводу, аеромобільної десантної роти, аеромобільного десантного батальйону 80 окремої десантно-штурмової бригади. Обрав позивний «Фокус», але так його називали серед своїх найближчі друзі ще задовго до АТО (ООС). «Фокус» – це про вміння фокусуватися на чомусь, не розсіюватися, бути чітким та продуманим – таким Максим був усе своє життя. 2016 року успішно пройшов британський курс першої домедичної допомоги на полі бою. 2018 року отримав британський сертифікат за високі результати під час навчань.

З початку повномасштабного вторгнення Максим не міг сидіти склавши руки. Маючи за плечима досвід АТО (ООС), будучи відданим громадянином своєї держави, став на захист рідної Батьківщини. 14 липня 2022 року старший солдат Максим Жидков продовжив справу АТО (ООС), але в 1 групі спецпризначення 2 роти спецпризначення. Офіційно обіймав посаду водія, але, навчившись вправно керувати дронами, входив до складу наземної групи «NEMESIS». Вона є ключовим елементом серед безпілотних систем, які забезпечують чітке виконання бойових завдань. Уміло нищив ворожу техніку, був нещадний до московської орди. Зі слів побратимів, Максим ніколи не відмовлявся від завдання, ніколи не казав «ні», виконував усе, що потрібно. Для московитів справжнім жахом є великий безпілотник «Nemesis», який вони прозвали «Бабою Ягою». За допомогою цього безпілотника Максим разом зі своїми побратимами нищив ворожу техніку та склади боєприпасів, за що був нагороджений високою військовою нагородою – «Золотим хрестом».

Упродовж 2003-2004 рр. проходив строкову військову службу в місті Донецьку на посаді стрільця-радіотелефоніста. 2012-2015 рр. працював в АТ УКРТРАНСНАФТА філія «Південні магістральні нафтопроводи». До початку повномасштабного вторгнення працював на підприємстві «Kromberg & Schubert». Загалом будь-яка робота була легкою, усе горіло в його руках. Одним із улюблених занять Максима було ковальство, хоча, на жаль, не судилося йому продовжити цю справу далі.