Мутерко Валерій Вікторович народився 30 квітня 1983 року в селі Миколаївка, Казанківського району, Миколаївської області в селянській родині. Батько – тракторист, мати – доярка.

Батько – тракторист, мати – доярка. Тому змалечку привчений до селянської праці, особливо маючи потяг до сільськогосподарської худоби. Залюбки доглядав за двома годувальницями родини (коровами), доїв та годував їх.

Замолоду почав працювати в місцевому господарстві, в сільськогосподарському підприємстві «Агро-3», понад 20 років працював у місцевого підприємця. У віці 20 років став батьком, одружився.

7 лютого 2024 року Валерій Мутерко був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив на посаді навідника 56-тої окремої мотопіхотної бригади військової частини А0989, яка дислокувалась в населеному пункті Ясногорка, Краматорського району, Донецької області. Перебуваючи у зонах активних бойових дій, солдат Мутерко під псевдо «Мутя», неодноразово виявляв надзвичайну мужність та самовідданість. Разом з побратимами потрапляв у справжнє пекло війни, під шквальні обстріли супротивника «Градами». В зв’язку з переведенням до розвідувальної роти виконував бойові завдання на окупованій ворогом території. Під час одного з бойових завдань не виходив на зв'язок 17 днів. Тому рідні вимушені були звертатися до командування частини. Виявилося, що вісім військовослужбовців весь цей час знаходились в підвалі на окупованій території під постійним обстрілом супротивника, якому не вдалося знищити українців. 22 червня Валерій подзвонив останній раз до рідних – відправлявся на чергове бойове завдання. Воно виявилося останнім в його героїчному відрізку життя.

За своє життя та службу Герой заслужив на визнання та шану всієї нації. Удома на нього залишилися чекати мати, дві сестри, син та донька, які втратили батька, але зберегли пам’ять про його подвиги та героїзм. Вічна пам’ять і шана Захиснику України – Валерію Мутерко!