Олександр Сергійович
Бондар
Позивний
"Кіпіш"
Звання
Старший Солдат
Посада
Стрілець-Розвідка
Відзнаки та нагороди
Клята війна не обирає… Йому було лише 31. Він віддав життя за інших, за спокій і мир на нашій землі. Олександр назавжди повернувся до рідного дому, до свого села, де кожен пам’ятатиме його товариським, добрим, чуйним і відповідальним.
У скорботі залишилися дружина, діти, рідні та близькі.
Незагоєна рана в серцях, вічний сум і біль втрати…
Біографія
Місце народження
Бондар Олександр Сергійович народився 30 жовтня 1993 року в селі Флорине Бершадського району Вінницької області.
Юнацтво
Після 9 класів продовжив навчання у Вінницькому педагогічному коледжі, а згодом закінчив Вінницький педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, здобувши професію вчителя фізичної культури.
Дитинство
Навчався у Флоринській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів.
Діти
Має двох доньок.
Останні роки життя
У 2013 році проходив строкову службу у Збройних Силах України.
Олександр був справжнім життєлюбом і оптимістом — з доброю вдачею, відкритим серцем і щирою усмішкою. Одружений. Деякий час разом із дружиною Вікторією проживав та працював у місті Вінниця. У подружжя народилися — дві донечки. Він був люблячим чоловіком, найкращим сином, батьком, онуком, братом, другом і побратимом.
Повномасштабне вторгнення
Мобілізований до лав Збройних Сил України 11 лютого 2023 року. Позивний — «Кіпіш». У Олександра було понад 11 контузій, але він не проходив реабілітацію, бо завжди казав: «Там хлопці, я їх не покину…»
Побратими згадують, що таких, як Саша, — одиниці. Він був прикладом мужності, сили духу та відданості — прикладом для поколінь. За службу Україні Олександра було нагороджено чотирма орденами. Як справжній патріот, він мужньо стояв на захисті своєї держави та вірив у Перемогу, залишаючись вірним військовій присязі до останнього подиху.
Останній бій
Під час виконання бойового завдання Олександр загинув 17 грудня 2024 року в районі населеного пункту Свердлікове Курської області. Його останні слова були сповнені сили й віри: «Все буде добре», — з усмішкою. «Не плачте… Ще повоюємо…» Але його серце назавжди було зупинене проклятими ворогами.
Україна
17
.XII
.2024
Герої не вмирають
Спогади рiдних i близьких
Остання адреса
Спадщина та пам'ять про ваших близьких не зникне.
Створіть вічну сторінку спогадів про людину, яка вам була близька. Збережіть спогади для майбутніх поколінь
Створити сторінку спогадів
