Народився 09 листопада 1983 року у селиші Новопокровка.

Батьки - Микола Іванович та Любов Костянтинівна - змалечку намагалися прищепити сину і його молодшій сестрі Тетяні почуття відповідальності та поваги до людської праці.

Від батька Андрій перейняв захоплення футболом, тому після здобуття повної середньої освіти мріяв стати професійним футболістом. Але, на жаль, через стан здоров’я медична комісія не допустила його до вступних іститів, і Андрій вступає до Дніпропетровського політехнічного технікуму, здобуває фах програміста.

Прагнучи самостійності, після закінчення навчання вирішив працювати на будівництві, щоб скоріше «стати на ноги» і бути опорою для батьків. Поступово будівельна справа стала його професією.

У 2007 році Андрій одружується, облаштовує своє родинне гніздечко. Разом із дружиною виховує двох синів – Дмитра й Артема, для яких зумів стати справжнім другом.

У січні 2022-го року переніс операцію з видалення жовчного міхура. Але коли у лютому розпочалося повномасштабне російське вторгнення, Андрій добровільно пішов до військкомату. Батьків і дружину з синами уже поставив перед фактом і в березні став до лав ЗСУ солдатом роти охорони 65-ої ОМБ в/ч А7013. Уже в жовтні 2022 р. солдат Бігун Андрій Миколайович був відзначений Подякою командира роти за мужність та відданість в обороні Батьківщини у війні з російською федерацією та з нагоди святкування Дня Захисника Вітчизни. З перших днів війни військовий підрозділ, у якому перебував наш земляк, виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. 20 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на позиції біля с. Роботине Пологівського району старший солдат, кулеметник Бігун Андрій отримав вибухову травму та численні вогнепальні осколкові поранення. Після тривалого лікування у шпиталях та реабілітації воїн знову повернувся до своїх побратимів, щоб далі нищити ворога. За хоробрість і мужність, проявлені на полі бою, наш земляк нагороджений відзнакою «Козацький Хрест – За бойові заслуги» та медаллю «За поранення».