Гордійчук Руслан Павлович народився 7 березня 1982 року в селі Червоноармійське (нині – Ганно-Мусіївка) у працьовитій сільській родині.

Батько – Павло Васильович, мати – Любов Миколаївна, старший брат – Євген Павлович. Родина була дружною, щирою та турботливою, у такому середовищі зростав Руслан – добрим, чуйним і відповідальним хлопчиком.

У 1988 році він пішов до першого класу Дзержинівської середньої школи (сьогодні – Іверська гімназія). Виявляв себе як слухняний, вихований і чемний учень. У старших класах вирізнявся наполегливістю, активною життєвою позицією, цілеспрямованістю та доброзичливістю. Завжди старався досягти поставленої мети, брав участь у всіх шкільних заходах, був лідером серед однолітків і мав повагу як серед учнів, так і серед учителів.

У 1999 році Руслан успішно закінчив школу й вступив до Дніпропетровського аграрного університету, який закінчив у 2004 році, здобувши фах інженера-механіка. Після навчання працював у страховій компанії «Оранта», а згодом – інженером-налагоджувачем вагонних вагів.

У 2009 році Руслан одружився з Мариною Гордійчук. Подружжя виховувало двох синів – Романа (2010 р.н.) та Назара (2019 р.н.). Сім’я проживала у місті Кам’янське. Руслан був уважним, турботливим чоловіком і батьком, який понад усе любив свою родину.

З перших днів повномасштабного вторгнення Росії Руслан добровольцем став на захист України. Служив кулеметником у 78-му батальйоні 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Він чесно та відважно виконував бойові завдання, демонструючи незламність духу й справжню мужність.