Криворізький район,село Веселе Поле, Дніпропетровська область,Україна.

Мати: Скиба Оксана Сергіївна Батько: Гладуш Сергій Іванович

У 2013 році він вступив на бюджет до Криворізького національного університету на факультет збагачення корисних копалин.

Гладуш Даниїл Сергійович

Робітник 11 жовтня 2018 - 27 жовтня 2020 АрселорМіттал Кривий Ріг доменний цех № 1 машиніст розливочної машини 5 розряду розливання, відгрузка чавуну підготовка до виробництва, 7 червня 2020 — 7 квітня 2023 Північний гірничо-збагачувальний комбінат, компанія «ШЛЯХБУД КР» електромонтер контактної мережі 5 розряду Ганівського та Першотравневого кар'єрів.

14 березня 2022 року вступив до лав 129 Територіальної оборони військової частини А4060, спочатку займав посаду діловода, у лютому 2023 був переведений стрільцем до стрілецького відділення 1-ї срілецької роти 235 батальйону, військової частини А4060. Мав справу з документами бригади, окрім своєї роботи виконував і роботу пов'язану із документацією вищого командування, окрім цієї роботи виконував роботу і звичайного солдата. На початку військової служби у лавах Територіальної оборони мав позивний «SILVER» — що означає срібний. Займав посади діловода, кулеметника, стрільця. Серед офіцерського складу він також цінувався як солдат з відповідальністю, та чіткістю у своїх діях. На стрільбах показав, що він відмінний стрілок, свою справу знав чітко, та старався все виконувати швидко. Потім офіцерським складом було вирішено дати йому посаду кулеметника. Поміж великої кількості документації, та інших військових справ Сергій брав участь і у організаційних моментах 129 бригади: брав участь у врученні бойового прапора бригади, який проходив у Києві, потім у передачі прапора командиру бригади та інших заходах . Неодноразово він звертався до командування з проханням перевести його у зв'язківці, як у письмовій, так і усній формі, але завжди отримував відмову. У листопаді бригаду перевели на Запорізький напрямок, де вони допомагали укріплювати рубежі, обороняли берег Дніпра та готувалися до виїзду на передову лінію. У січні Сергій знову звернувся до командування з проханням перевести його у зв'язківці, але знову отримав відмову. У лютому він написав звернення до командування з проханням зняти з нього обов'язки діловода та направити його до місця розташування батальйону та роти. Це звернення було підписане. У березні командир роти вирішив змінити позивний Сергія на «НЕМО» на честь капітана з роману Жуля Верна «Двадцять тисяч льє під водою». Сергій Гладуш завжди розповідав про армію і казав: «Армія — це зовсім інше життя, вона змінює тебе, хочеш ти цього чи ні». Сергій Гладуш постійно звертався з проханням переведення до Гвардії Наступу, але отримував постійні відмови. В кінці березня їх батальйон перевели до Донецька на Авдіївський напрямок, де розгорнулися запеклі бої. Вони стояли міцно на нульовій лінії непохитно стримуючи наступ російської армії вдень і вночі на Авдіївському напрямку . Сергій стояв, тримаючи автомат у руках, не зволікаючи навіть на мить. На жаль, їх батальйон не мав достатньої підтримки військової техніки, тому їм доводилося стримувати наступ російської армії тим, що було під рукою: кулемети, автомати, гранати. Він був прикладом відданості та мужності для своїх товаришів. Його сміливість і відвага надихали його побратимів, підтримуючи моральний дух на передовій лінії. Сергій захищав свою країну до останнього подиху, віддаючи все, щоб забезпечити безпеку і мир для України. Для його товаришів він назавжди залишиться справжнім Героєм. Гладуш Сергій Сергійович загинув 7 квітня 2023 року від артилерійського знаряду під час участі у бойових діях для забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі збройної агресії Російської Федерації у населеному пункті Новобахмутівка Донецької області, поблизу Авдіївки.

Останні роки життя присвятив військовій справі.

У 2013 році він закінчив Водянську середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. У школі він виявив себе як сумлінний учень. «Сергій був серйозним, стриманим, не говірким, врівноваженим, розсудливим учнем. Він добре орієнтувався у життєвих ситуаціях. Мав багато друзів, підтримував дружні стосунки з багатьма учнями був товариський і завжди відстоював свою думку. Він брав участь у шкільних спортивних змаганнях, олімпіадах і конкурсах. Він мав самоконтроль щодо своєї діяльності. Завжди спокійний, він старався досягти бажаних цілей і не піддавався чужому впливу. Коли йому доручали якусь справу, він завжди доводив її до кінця», — згадує його класний керівник. У 2013 році він вступив на бюджет до Криворізького національного університету на факультет збагачення корисних копалин. Сім'я У травні 2022 року Гладуш Сергій одружився. 1 січня 2023 народився син Даниїл. У Героя залишились мати, батько, брат, дружина та син 2023 р.н. Військова служба Після півроку роботи, на АрселорМіттал Кривий Ріг Сергія призвали на строкову службу. Він проходив її у лавах Національної гвардії України у військовій частині 3011 з 26 березня 2019 року по 26 жовтня 2020 року. Протягом служби на посаді старшого стрільця 2 відділення З патрульного взводу 2 патрульної роти 1 патрульного батальйону, старший солдат Гладуш Сергій Сергійович характеризувався з позитивного боку. «Вміло налагоджував статутні взаємовідносини у військовому колективі. Морально стійкий за характером, врівноважений та розсудливий. До виконання Конституції Украни, законів України, вимог Військової присяги, військових статутів Збройних Сил України інших нормативно-правових актів регламентуюючих порядок та організацію службово-бойової діяльності Національної Гвардії України, наказів командирів та начальників ставився сумлінно. За своїм рівнем підготовки, морально-психологічними якостями був завжди готовий до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, боротьбі зі злочинністю. При вивченні військової справи постійно підвищував свій теоретичний та практичний рівень знань. Активно цікавився суспільно-політичним життям держави. Посадові обов'язки виконував з високим відчуттям відповідальності, за що був неодноразово заохочений правами командира підрозділу, правами командира частини, за пів року освоїв військове діловодство», — так згадають капітани 2 патрульної роти 1 патрульного батальйону . Прощання та поховання 13 квітня 2023 року відбулось прощання з Гладушем Сергієм Сергійовичем у місті Кривий Ріг. 15 квітня 2023 року Гладуш Сергій Сергійович був кремований у місті Одеса за власним бажанням. 19 квітня 2023 року прах Гладуша Сергія Сергійовича був похований на центральному кладовищі у секторі почесних поховань. Нагороди • Нагороджений указом в.о. міського голови від 10 квітня 2023 — нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня, посмертно. • Нагороджений указом президента України від 18 липня 2023 року — орденом «За мужність» ІІІ ступеня, посмертно . • Нагороджений за рішенням Девладівської сільської ради, сільським головою Неліпою Оленою від 14 листопада 2023 почесною відзнакою Девладівської Територіальної громади "Захиснику України", посмертно . Пам'ять • Створено Алею Слави у Девладівській сільській громаді на якій встановлено пам'ятні банери Сергію Гладушу та ще 16 захисникам. • Прах Гладуша Сергія Сергійовича був похований на центральному кладовищі у секторі почесних поховань. • Погодженно меморіальну дошку яка буде знаходитись у школі де навчався Сергій Гладуш. • Народна Стела Героїв м. Кривий Ріг • Програма «Куби пам’яті» • Планується встановлення меморіальної дошки у місті Кривий Ріг. Під час нашої останньої розмови відчувалась надія Сергія на повернення додому, до своєї родини та його новонародженого сина, який прийшов у цей світ під час війни, 1 січня 2023 року, і отримав ім'я Даниїл. На жаль, на момент загибелі батька, йому було всього лише три місяці. Наш син ніколи не матиме змоги зустріти свого рідного батька, але він завжди буде знати, що його тато - справжній Герой. Ще у січні 2023, Сергій був повний щастя, тримаючи на руках свого новонародженого сина. Він висловлював своє переконання, що війна скоро закінчиться і ми всі будемо знову разом, будемо щасливі, і все повернеться до нормального русла. Його слова відбивали його міцну віру в світле майбутнє та готовність зробити все можливе, щоб забезпечити мир для своєї родини і для всієї України. Сергій вірив, що його син Даниїл зростатиме в мирній, сильній і незалежній країні. Він бажав йому щасливого дитинства, знання про те, що його батько був Героєм, і гордість за свою спадщину. В останніх словах, які я почула від Сергія, була любов до своєї родини і глибока віра в краще майбутнє для всіх нас. Вже після загибелі мого чоловіка, Гладуша Сергія Сергійовича, я спілкувалась з побратимами його роти, і вони висловлювали такі слова: “Ми до останнього не хотіли вірити, що “НЕМО” більше не з нами. Це був справжній шок для нас всіх. Кожен, починаючи від командира і закінчуючи звичайним солдатом, відмовлявся прийняти цю непоправну втрату. Але він загинув, тепер він навіки в строю”. Сергій завжди був надійним товаришем і відданим воїном, і його непереборна втрата залишила велику пустоту у серцях усіх, хто його знав. Його відвага, сильний характер і беззавітна відданість були прикладом для нас усіх. Ми завжди будемо пам'ятати його як Героя, який безсумнівно віддав своє життя за нашу країну та нашу свободу. Слова брата Гладуша Олега: "Мій брат був хорошою, доброю, чуйною та відповідальною людиною. З самого малку батьки привчали нас поважати всіх людей, незалежно від їх статусу та релігійних вподобань. На жаль реалії нашого життя показують що люди дуже швидко забувають своїх героїв. Мій братик віддав найцінніше- Своє життя! В моїй памʼяті він на віки залишиться молодим, серйозним, радісним та добрим".