Народився у мальовничому селі Корделівка що на Вінниччині .

Народився у повній сімʼї дуже працьовитих людей. Мама Кулик Ірина Іванівна та батько Кулик Сергій Григорович. Також мав старшу сестру Зоріну.

Мав єдиного синочка Матвія. Він народився у 2015 році тоді як тато розпочав свою роботу у військовій справі. Матюша як дві краплі води схожий на свого тата, навіть характер мають однаковий.

Пройшло у рідному селі. Тут він навчався, закінчив 11 класів місцевої школи, займався єдиноборствами та футболом.

Закінчив Вінницький коледж Національного університету харчових технологій по спеціальності автомеханіка у 2013 році.

Працював за професією автомеханіка. Постійно само вдосконалювався у цій сфері. А у 2015 році підписав контракт на військову службу у ВЧ 3028.

При проходженні служби у ВЧ 3028 неодноразово був у зоні АТО, працював переважно на Луганському напрямку. За що отримав статус учасника бойових дій та був нагороджений медаллю «Ветеран війни »

Перед початком повномасштабного вторгнення був за кордоном, але дізнавшись такі страшні новини із дому відразу ж повернувся та встав до лав Збройних Сил України. Перші важкі бої пройшли на Северодонецькому напрямку, там він отримав дуже важку контузію та довгий час лікувався і проходив реабілітацію. Але всеодно не залишив думок про своїх хлопців і повернувся до служби. Неодноразово був при виконанні завдань на Луганському і Донецькому напрямку. Мав високий авторитет серед товаришів по службі. Завжди підтримував та допомагав усім кого знав.

Так як останні роки свого життя Максим віддав на захист нашої держави, часу для чогось іншого у нього майже не вистачало. Мав дуже багато планів, дуже хотів придбати власне житло. Хотів подорожувати. Хотів познайомити сина із своїм захопленням - мріяв щоб він також займався бойовими мистецтвами. Він так хотів жити! Хотів, хотів, хотів… Нажаль ні одній із цих мрій не довелося збутися… Його життя обірвалося надто рано…