Рідний мій братику так багато спогадів і так багато слів, які б тобі хотілося сказати. Найбільша біль, що інших спогадів не буде. Ти був настільки важливим в моєму житті, що втративши тебе, я втратила себе і життя тепер наче в темній кімнаті, в якому немає світла.

Твій оптимізм, слова підтримки завжди заставляли посміхатися. Я пам'ятаю як ми разом росли, як разом готували їсти, працювали на городі, вчилися. Потім приїжджали на свята та вихідні додому. Коли ти був вдома, для всіх це було свято, бо ти був нашим святом. Такий світлий і завжди веселий. Зараз хочеться, хоч на хвилину повернутися в часи коли все було добре.

Я тобою дуже пишиюся. Ти прожив настільки гідне життя, але таке коротке. Ти володів надзвичайним акторським талантом, але найбільшим твоїм даром було збирати та надихати людей довкола тебе. Твоє життя мало б бути іншим. Ти ще так багато не встиг, але стільки всього міг би.

Вибач, що ми не вберегли тебе.
Люблю тебе усім серцем і так сильно сумую.
Нехай тобі буде тепло і спокійно. До зустрічі. Обіймаю, люблю, твоя сестричка 💔

Прийде час, коли кожен ірландець виявить спротив гнобителям… Це скаже шістнадцятирічний підліток Бартлі у коротких шортах та яскравому светрі, якому після цих слів його старша сестра Хелен запропонує зіграти гру із закритими очима, де Бартлі буде Ірландією, а вона Англією. Хлопець наївно погоджується, і тоді Хелен дістає з кошика чотири курячих яйця, які привезла на продаж, і мовчки розбиває його об лоба брату. Той обурюється… — Це просто був урок з історії Ірландії, — відповіла сестра. — Так нечесно, ти забруднила мені волосся та светр! — Втрат буде значно більше, доки Ірландія здобуде незалежність...🎭 Цей метафоричний діалог із вистави «Каліка з острова Інішман» за пʼєсою знаменитого ірландського драматурга Мартіна МакДонаха зірвав найбурхливіші оплески у столичному театрі імені Івана Франка, куди Рівненський обласний академічний музично-драматичний театр привіз на гастролі одну зі своїх найкращих вистав. Шістнадцятирічного ірландського підлітка блискуче зіграв молодий актор театру та кіно Володимир Федінчук.

Я памʼятаю його щасливі очі на поклоні, коли весь зал піднявся та кияни захоплено аплодували акторам… Це було в жовтні минулого року. І вже через два місяці актора заберуть в армію. А через місяць у січні 2024 Володя загине на нулі. Вся стрічка сайту Рівненського театру сьогодні рясніє постами та знімками актора, якого всі любили за щирість та доброзичливість, веселий характер та відвертість…Володимир Федінчук був не лише красивим актором, а й дуже талановитим, виступав не лише в театрі, а й у танцювальному ансамблі. Одна із найяскравіших його робіт була гра у виставі «На полі крові» Лесі Українки… Актор назавжди залишився на тому полі крові, які множаться по всій країні, забираючи найкращих…🥲

Володя був просто актором. Його ніхто не готував до війни. Але менше ніж за місяць після сцени послали на нуль.🥲 Хто приймав ці закони про мобілізацію? І чому законопроект про нові правила, уряд соромливо відкликав? Чому ні в попередньому, ні в новому законі про мобілізацію, не скасовано бронь для тисячної армії чиновників, які сидять на шиї у бюджету, і які неспроможні виробити навіть чіткі правила підготовки в тилу чоловіків призовного віку?😡І доки історія України буде аналогічною тому діалогу-уроку, що так блискуче зіграв молодий актор? Який ніколи більше не повернеться на любиму сцену, і який поніс з поля бою свій закривавлений хрест в небеса…

Як ти пташко?
Так турботливо ти питався про справи.
Марина Єфімчук швидко підійди до пульта, так ти гукав мене в трансляцію щоб налякати (може я забула за свій вихід)
Я змирилася що ти присвоїв мою чашку
«happy monkey» собі
Але як змиритися з тим що тебе забрала
клята війна!
Да бодай би ти здохла русня!
Володя, світла і вічна памʼять…
Талановитий, харизматичний, красивий і справжній…