м. Немирів Вінницької області

Батько – Марценюк Олександр Олегович, мати – Марценюк Оксана Михайлівна

Сергій закінчив НВК №2 м. Немирова, переважну більшість років навчався відмінно. Окрім того, постійно займався саморозвитком. І мав унікальну рису – напрочуд точно відчувати емоції інших. Це робило його цікавим співрозмовником для дуже різних людей та ситуацій. Веселитися, гуляти з ним завжди було захопливою пригодою, але так само круто було вести затишні, спокійні балачки про все на світі. Навчався в КПІ ім. Ігоря Сікорського, а також в НУХТ. Постійно шукав себе й пробував нові заняття. Трудяга, який зробив себе сам. Став прикладом поведінки для старшого брата. До того ж, зумів додати мудрості батькам. Загострене відчуття справедливості не втримало його в спокійному Вільнюсі, де працював і паралельно розвивав власну тату-студію. На початку 2023го повернувся в Україну боронити рідну землю від кацапських загарбників. Добровільно став рекрутом у 3й штурмовій бригаді, а згодом вступив до лав ЗСУ в 3 ОШБР (1й штурмовий батальйон, 3 штурмова рота, 2й взвод). Такий сильний, свідомий вибір сімʼя прийняла з повагою та розумінням. Був спокійний і задоволений службою, оточення називав “своїми” людьми. Сергій народився вільним, не терпів обмежень, загинув у боротьбі за свободу. З Ідеєю Нації в серці. Слава герою!