Іван Собко зʼявився на світ 2 квітня 1998 року у селі Любопіль на Одещині.

Народився Іван у сімʼї Наталії та Сергія Собко.Був старшим сином у сімʼї,адже через два роки батьки подарували йому братика Віталія.

У дитинстві був жвавим,веселим,дуже любив тварин-особливо собак. Часто приносив додому бездомних або покинутих собаченят і просив батьків залишити ,бо йому було шкода. Все дитинство провів з молодшим братом,разом ходили до школи,ганяли купатися на Лиман,взимку -каталися на санчатах. Завжди обоє допомагали батькам поратися по господарству. Ще з самого дитинства Ваня цікавився велосипедами,мотоциклами ,машинами.

Так як Іван обожнював транспорт,то вже в юнацькі роки разом з братом мали перші мотоцикли. Часто ганяли в сусідні села на дискотеку,любив забирати маму з роботи і завозити додому на мотоциклі. Був дуже компанійським і веселим,завжди мав багато друзів,збирався у великих компаніях,любив відпочивати на березі Лиману або ж ганяти на мотоциклі.

Закінчивши місцеву школу у селі Любопіль,вступив до Южненського ПТУ №2 здобувати фах слюсаря з ремонту автомобілів. Звісно через любов до техніки обрав собі спеціальність повʼязану з автомобілями. У студентські часи знаходить ще більше друзів,адже його веселий і запальний характер нікого не залишав байдужим. Іван завжди був душею компаній,часто привозив друзів додому в село ,де всі разом відпочивали.

Не закінчивши училище Іван підписує контракт до Збройних сил України .

Через невеликий проміжок часу після початку навчання в училищі Собко Іван вирішує підписати контракт до Збройних Сил України і стати на захист Батьківщини. Службу розпочав у складі 28 Окремої Механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу. Брав участь в АТО,за що був нагороджений відзнакою президента «За участь в Антитерористичній операції України» Під час служби був надійним побратимом.

Перед початком повномасштабного вторгнення Іван жив і працював в місті Одеса,в торгових магазинах «Сільпо», «Обжора» . Жив мирне і спокійне життя,був життєрадісним і веселим,всіх підтримував,любив приїжджати у вільний час до батьків,по можливості зустрічався з братом,адже рідний брат Івана теж вступив на військову службу у 2019 році,брати мали багато спільних тем і були не тільки рідними братами,а й найкращими друзями. З самого дитинства були дуже дружніми і завжди підтримували один одного. Навіть коли у брата народився син,а у Івана племінник,він завжди був поруч ,забирав племінника з пологового,так як брата військового не відпустили до родини. Племінники дуже любили Івана,він завжди любив діток і вони тягнулися до нього.

У Івана залишилася донечка,яка народилася через 2 дні після його загибелі.