Шевченко Володимир Вікторович (31 жовтня 1979 – 18 серпня 2024) — військовослужбовець Збройних сил України, солдат окремого штурмового батальйону «Арей» Української Добровольчої Армії. Загинув під час виконання бойового завдання.

Володимир народився 31 жовтня 1979 року в мальовничому селі Цимбалівка Білопільського району на Сумщині. Однак його дитячі роки минули в селі Кровне Сумського району, яке стало для нього справжньою домівкою — місцем, де формувався його характер, де він зростав, мріяв і розвивався як особистість.

Змалку проявляв допитливість, наполегливість та життєрадісність. Навчався у місцевій школі, де його запам’ятали як доброзичливого, чесного та справедливого хлопця.

Після закінчення школи Володимир вступив до «Конотопського індустріально-педагогічного фахового коледжу Сумського державного університету», де з 1998 по 2001 рік навчався за спеціальністю «Зварювальник».

З початком повномасштабного вторгнення Володимир Шевченко разом з односельцями перешкоджав подальшому просуванню колон російської техніки в селі Кровне. З часом доєднався до Миколаївської ДФТГ №3. 2 травня 2024 року добровільно вступив до лав Збройних сил України. З честю та гідністю, разом із побратимами, боронив цілісність нашої держави, поблизу н.п. Зелене Поле на кордоні Дніпропетровської та Донецької області. Незважаючи на спеціальність водія – особисто виявив бажання та брав участь у бойових діях у складі штурмової піхотної групи, на Запорізькому напрямку (н.п. Мирне). Під час штурмових дій на Запорізькому напрямку отримав перше бойове поранення – акубаротравму: в районі лісосмуги поблизу н.п. Мирне Запорізької області, ворог здійснив удар із застосуванням FPV-дрону. Після нетривалого лікування та відпустки військовослужбовець знову повернувся на фронт, цього разу на Курський напрямок. Він керував броньованим автомобілем «Козак», яким підвозив особовий склад, бойові комплекті, зброю до лінії зіткнення, а, повертаючись назад, евакуював поранених побратимів. Під час чергового виїзду 18 серпня 2024 року біля населеного пункту плєхово курської області (рф), внаслідок влучання ворожого баражуючого боєприпасу «Ланцет» водій 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 2 штурмової роти окремого штурмового батальйону «АРЕЙ» солдат ШЕВЧЕНКО Володимир Вікторович отримав поранення несумісне з життям. Володимир мав повагу й авторитет, був справжнім, вправним воїном, щирим, відвертим, надійним товаришем, намагався в усьому допомогти.

У Володимира залишилися дружина, дві доньки, мати та сестра.