Богдан Іванович
Лучко
113-та окрема бригада територіальної оборони
Сили територіальної оборони
Позивний
Стая
Звання
Головний сержант
Посада
Командир 1 відділення розвідувального взводу
Біографія
Місце народження
с. Петриківка, Солонянський район, Дніпропетровська область
Батьки
Лучко Людмила Олександрівна , Лучко Іван Степанович
Дитинство
Богдан в дитинстві був веселим, допитливим та старанним.
Юнацтво
У 2000 році закінчив Олександропільську школу. Був завзятим футболістом: жоден футбольний матч у школі не проходив без його участі.
Коли Богдану виповнилося 18, був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України.
У 2002 році демобілізувався, пішов працювати помічником комбайнера.
Згодом одружився. У шлюбі народилося двоє діточок, для яких він став турботливим батьком.
Кар’єра
У 2002 році демобілізувався , та пішов працювати помічником комбайнера. Останнє місце роботи - приватна компанія "Просте рішення" , де Богдан працював начальником монтажного відділу.
Був копітаном футбольної команди.
Діти
Син - Лучко Денис Богданович 22 роки , донька - Лучко Валерія Богданівна 10 років.
Повномасштабне вторгнення
Відразу після початку повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, Богдан пішов спочатку до групи добровольчого формування тертторіальної громади "Варта Дніпра",. а в травні - на передову . Куп*янськ, Часовий Яр, Бахмут - це бойовий шлях Героя. За героїчний вчинок, пов'язаний із ризиком для життя під час бойових дій Богдан Іванович Лучко був нагороджений Хрестом "Честь і Слава" та Орденом «Незламним героям російсько – Української війни»
Останній бій
27 січня 2023 року разом зі своєю бригадою пішов на чергове бойове завдання, з якого полинув у безсмертя.
Україна
27
.I
.2023
Герої не вмирають
Спогади рiдних i близьких
Остання адреса
м. Дніпро Краснопільське кладовище
Спадщина та пам'ять про ваших близьких не зникне.
Створіть вічну сторінку спогадів про людину, яка вам була близька. Збережіть спогади для майбутніх поколінь
Створити сторінку спогадів
