Виріс у дружній робітничій родині, де під опікою батьків виховувалися троє братів і сестра. У домі панували прості й важливі цінності: любов до праці, повага до старших, щирість у словах і вчинках.

Закінчив Олександропільську середню школу у 1986 році. Навчався старанно, із великим інтересом, мріяв про подальшу освіту. Але через складні сімейні обставини не зміг вступити до вищого навчального закладу — взяв на себе частину родинних турбот і почав працювати.

З раннього дитинства Євген вирізнявся добрим серцем: був лагідним, уважним до людей, хоробрим і безмежно чуйним до тварин. Особливим теплом згадували його любов до поїздок із бабусею на базар — він не просто допомагав їй у торгівлі, а щиро радів можливості бути поруч. Можливо, саме тоді в ньому зародилася любов до цієї справи, якій він віддав останні п’ятнадцять років свого життя.

Перші його трудові кроки були в колгоспі ім. Б. Хмельницького, де працював у теслярні. З 1986 по 1988 рік проходив строкову військову службу, після повернення з якої продовжив працювати водієм у колгоспі. Пізніше був сторожем на свинофермі. З 2010 року повністю присвятив себе торгівлі молочною продукцією власного виробництва — справі, яку любив, у якій знаходив спокій та радість.

У 1996 році одружився з коханою жінкою, Оленою Іванівною. Це був новий початок його життя. Він став люблячим чоловіком і мудрим батьком для маленького Максима, якому замінив рідного тата. У 1999 році народилася донечка Яна. Для своїх дітей він був прикладом працьовитості, людяності та честі. Він подарував їм батьківську турботу, підтримку, вміння цінувати сім’ю, і створив те тепле родинне коло, про яке мріяв із дитинства. У 2022 році з’явилась його омріяна онучка Єва — найбільша радість останніх років. Вона стала для нього сонечком, яке зігрівало душу. І щоранку підходячи до його світлини, онука говорить: «Доброго ранку, дідусику», — і цілує його… Ці слова ніжно прорізають серце всієї родини.

Призваний на військову службу за призовом під час мобілізації 28 березня 2024 року