
Олександр Іванович
Супрун
Прикордонна комендатура швидкого реагування

Державна прикордонна служба України
Позивний
Кент
Звання
Капітан
Посада
Начальник прикордонної застави
Такі як ти, бувають лиш раз на століття. Ти завжди дбав про інших, ти був справжнім офіцером, наставником, керівником та просто найдорожчим чоловіком.
"У час горя, біди, крізь морок і дим
Ти перший дививсь в очі смерті.
Без страху завжди ти йшов до весни, як лицар відваги і честі."
Допоки бʼється серце твоєї "Ласки"- тебе не забудуть люди.
Марія
Дружина, вірний товариш
Біографія
Місце народження
Сашко, Саня, "Кент", Іванович народився 11.10.1990 в сімʼї залізничників на Вінниччині. Своє дитинство провів там же
Студентські часи
Після закінчення школи, у 2006 році вступив до Козятинського професійного училища, де здобув спеціальність помічник машиніста. З 5 лютого 2010 року прийнятий на військову службу за контрактом до військової частини 2260. У 2017 році закінчив Національну академію міністерства внутрішніх справ, здобув професію юрист. У 2024 році закінчив Державний податковий Університет по спеціальності правоохоронна діяльність.
Кар’єра
Під час повномасштабного вторгнення ворога, у ніч на 24 лютого 2022 року очолював прикордонні наряди в одному з пунктів пропуску. За лічені хвилини ворожі «гради» підступно, з території білорусі, знесли український пункт пропуску з лиця землі. Завдяки професійності Олександра Івановича жоден із прикордонників та взаємодіючих служб не постраждав. Під час служби в прикордонному відомстві відправився в бойовий підрозділ, у складі якого вибув у зону активних бойових дій.
Завжди характеризувався, як відданий військовій справі офіцер, який гідно до кінця проніс це звання.
Підлеглі поважали Івановича, адже знали, що він завжди прийде на допомогу і завжди надасть дружню пораду.
Нагород за час служби капітан Супрун Олександр мав достатньо, посмертно нагороджений відзнакою Президента України "За оборону України" тощо. Але, найголовнішою нагородою офіцера залишились добрі слова і спогади його підлеглих та люблячі очі дружини, яка теж є військовослужбовицею, сина і доньки.

Останній бій
Перебуваючи на нульовому рубежі в складі одного з підрозділів ПКШР, під час виконання бойового завдання, 29 липня 2024 року, вирушивши першим на чолі наряду- отримав вибухову травму, яка призвела до загибелі Героя.
с. Зибине, Вовчанська громада, Чугуївський р-н, Харківська обл.
Україна
29
.VII
.2024
Герої не вмирають
Спогади рiдних i близьких
Медiа-файли
Фото
Остання адреса
Погребище Перше, Вінницька область
Як знайти поховання
Зателефонуйте батькам чи дружині. Спадщина та пам'ять про ваших близьких не зникне.
Створіть вічну сторінку спогадів про людину, яка вам була близька. Збережіть спогади для майбутніх поколінь
Створити сторінку спогадів
