Мунтяну Максим Валерійович, 26.11.1991-12.04.2025

Максим Валерійович

1991

Мунтяну

2025

1991

2025

112/11 ОБСП

Сили спеціальних операцій

Позивний

БУГІ

Звання

Старший солдат

Посада

Стрілець - радіотелефоніст 4 ї групи спеціального призначення 2 ї роти спеціального призначення.

Відзнаки та нагороди

Золотий хрест

Наказом Міністра оборони України № 2262 Від 28.09.2023, "За вірність військовій присязі, самовіддане служіння Українському народові, професіоналізм, сумлінне виконання службових обовʼязків,наполегливість та рішучість.", нагороджений орденом Золотий хрест

Читати детальніше

Дякую за життя Коханий. Там де памʼятають там вічність.

Ковальчук Анна

Дружина

Біографія

Місце народження

с. Великі Межиричі. Корецького району Рівеньської області.

Батьки

Мама-Мунтяну Людмила Всеволодівна Тато- Мунтяну Валерій Павлович

Дитинство

Зростав Максим разом із братами. У дитинстві він був дуже активним, життєрадісним, із малих років — чуйним і турботливим. Дитинство Максима минуло в селі Великі Межиричі Корецького району Рівненської області.

Юнацтво

Максим навчався у Велико Межиріскій гімназії. Пізніше переїхав до міста Луцьк. Закінчував свою освіту у Луцькій школі 15. Проживав у селі Тарасове.

Останні роки життя

Максим був створений жити з посмішкою попри всі негаразди. Завжди усміхнений і веселий, він дуже любив зустрічі з друзями та активне проведення часу. Любив тварин і часто донатив у притулки для них. Цікавився японською культурою, любив переглядати аніме та мріяв піднятися на Еверест. Хоча нас розділяла відстань, він завжди був поруч і подарував мені найкращі роки життя.

Повномасштабне вторгнення

Добровільно розпочав службу у 2022 році. «Я не можу спокійно сидіти вдома. Я маю бути там — захищати матір, свою дружину. Не зможу інакше. Ти не хвилюйся, кохана, я обовʼязково повернусь.» Обіймав посаду: Старший солдат, стрілець-радіотелефоніст 4-ї групи спеціального призначення 2-ї роти спеціального призначення військової частини А-4100, 112 бригада, 11 ОБСП. З 12.07.2022 р. по 27.12.2023 р. брав активну участь у бойових діях на напрямках Миколаївської та Херсонської областей. 29.09.2023 р. отримав нагороду «Золотий хрест». Також був неодноразово відзначений подяками та грамотами — за високий професіоналізм, проявлений під час виконання службових обовʼязків, зразкову військову дисципліну, старанність і наполегливість. З 2024 по 2025 рік продовжував службу в Запорізькій області. Був хорошим і вірним другом, побратимом. Завжди приходив усім на допомогу, проявляв мужність та сміливість під час виконання бойових завдань. Був оптимістом по життю — цього в нього варто було вчитися кожному. Свою роботу виконував відповідально та чітко. Навіть у найкритичніших ситуаціях залишався розсудливим і не втрачав самоконтролю. Завжди був відважним і сміливим — ішов на всі найважчі завдання. (Зі слів побратимів)

Останній бій

22 березня 2025 року Максим отримав поранення в районі населеного пункту Камʼянське, Василівського району, Запорізької області. 23 березня було проведено евакуацію до Обласної клінічної лікарні міста Запоріжжя. 25 березня відбулася повторна евакуація до лікарні імені Мечникова, місто Дніпро. На тілі Максима було безліч відкритих рваних ран — наслідок важкого осколкового поранення. Його стан був критичним. Той біль, який ти відчував, неможливо описати чи передати словами. Уперше в житті я відчула справжнє, нищівне відчуття безпорадності. Максим 21 день героїчно боровся за життя.

с. Кам’янське, Василівська громада, Василівський р-н, Запорізька обл.

Україна

2025

Герої не вмирають

Спогади рiдних i близьких

Коханий мій, Максиме…

Мені так не вистачає тебе.
Кожна клітинка пам’ятає — твою усмішку, голос, тепло долоні, твої жарти, турботу, погляди.
Ти був людиною, з якою я відчувала себе собою. По-справжньому. Спокійно. Безпечно. Живою.

Я дякую тобі за все.
За любов, яку ти мені подарував.
Читати далі